Сьогодні  для   читача є все: і ЗМІ, і Інтернет, і багато іншого. Але багато хто з нас все ж таки звертається до книги – джерелу всіх наших знань. Ще з дитячих років  нас навчали звертатися в бібліотеку і шукати допомоги в отриманні різної інформації. Бібліотека – сховище різних книг, джерело   відповідей на всі наші питання. Бібліотека – це місце, де  знаючий – підтверджує та удосконалює свої знання, прагнучий отримати знання – отримує їх, накопичує і передає їх своїм нащадкам. А   бібліотекар – хранитель цього дому знань,  веде нас і допомагає орієнтуватися в цьому великому розумному лабіринті.  І ніякий комп’ютер не може замінити книгу, а пошуки в Інтернеті -  тишу читального залу  бібліотеки і ті миті пізнань, які ми отримуємо в стінах цього храму КНИГИ.

 Інформаційна культура учнів формується у закладах освіти через систему шкільних бібліотек.  Якщо придивитися пильніше до реформ шкільної освіти, то суттю будь-якого вдосконалення навчання є самостійна робота з джерелами інформації. Тож успіх реформування напряму залежить від шкільного бібліотекаря, від його орієнтування серед джерел інформації і каналів доступу до них.

Одним із основних законів, яким керується шкільна бібліотека, є Закон України „Про бібліотеки і бібліотечну справу”. Він вивчає лише загальні питання  організації бібліотечної справи і гарантує кожному  громадянинові держави вільний доступ до скарбів людської думки, зосереджених у книгозбірнях, захищає права громадян на безоплатне отримання основних бібліотечних послуг, забезпечених бюджетним фінансуванням. Загальні принципи роботи бібліотек також базуються на указах і постановах уряду, документах, що регламентують економіко-правові аспекти їх діяльності. За останні роки затверджено нові правові акти і більшість із них – це документи із суміжних сфер, які впливають на діяльність бібліотек.