Виховна робота
Основні напрямки виховної роботи за етапами:
Система виховної роботи КЗ "Бурдівська загальноосвітняї школа І-ІІІ ступенів":
Система виховної роботи в школі розроблена відповідно до Закону України «Про загальну середню освіту», Конвенції ООН про права дитини, статуту школи. Основними ідеями, які лягли в основу виховної системи школи, є ідея гуманізму, педагогіки співробітництва, загального піклування, формування єдиного виховного простору. В Законі України «Про загальну середню освіту» особлива увага приділяється вихованню громадянина-патріота своєї держави, який готовий до подальшого навчання та трудової діяльності зі своїми політичними переконаннями, формуванню творчої особистості, свідомого відношення до своїх обов’язків; формуванню навичок здорового способу життя. Одним із основних завдань, які поставив перед собою педагогічний колектив школи, – це створення належного освітнього середовища для розвитку здорової дитини, оволодіння навичками безпечного життя і здорової поведінки, формування в учнів свідомого ставлення не лише до власного життя і здоров’я, а й оточуючих. Характер виховання повинен передбачити глибоке розуміння вчителем фізіологічної природи вихованців, їх індивідуальні риси та можливості, повагу до особистості дитини.
Зміст виховання: • Ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави;
• Ціннісне ставлення до людей;
• Ціннісне ставлення до себе;
• Ціннісне ставлення до свого фізичного «Я»;
• Ціннісне ставлення до свого психічного "Я";
• Ціннісне ставлення до свого соціального "Я";
• Ціннісне ставлення до природи;
• Ціннісне ставлення до мистецтва;
• Ціннісне ставлення до праці.
Основні напрямки виховної роботи Структура виховної роботи школи Основні принципи виховної системи школи:
• «не зашкодити» (збереження психологічного та фізичного здоров’я дитини, що є найважливішим у навчально-виховному процесі);
• духовна насиченість шкільної життєдіяльності дітей. Не піддаючи сумніву значення знання у становленні особистості, ми впевнені в тому, що якість знань, ціннісність ідей, думок і діяльності людини, що виникають на базі знань, зумовлюється не тільки істинністю знань, але й духовною насиченістю виховання особистості, неможливе без виховання емоцій та естетичної свідомості;
• ставлення до дитини як до суб’єкта власного розвитку, що реалізується через принципи педагогіки співпраці, толерантності, підтримки, які спрямовані на самостановлення індивідуальності;
• індивідуальний розвиток педагогів. Учитель теж повинен розвиватись, удосконалювати свою професійну компетентність, педагогічну майстерність. У формуванні виховної системи школи зроблено:
• Сформовано МО класних керівників (щодня ведеться виховання учнів, систематично проводяться наради класних керівників, проводиться збір і аналіз методичного матеріалу, надається методична допомога класним керівникам);
• Створено раду учнівського врядування школи (сформований як виборний орган, розподілено обов'язки членів учнівської ради, робота ведеться за напрямками);
• Створена система додаткової освіти (учні школи відвідують гуртки);
• Сформовано шкільні традиції проведення таких заходів (День знань, День вчителя, Новорічні свята, Андріївськи вечорниці, День захисника Вітчизни, Козацькі забави, "Концерт до 8 Березня, День Перемоги, Останній дзвоник, (проведення предметних тижнів та ін);
• Робота класних керівників спрямована на щоденне виховання учнів, турботу про їх здоров'я і здоровий спосіб життя, позаурочну діяльність, активну екскурсійну роботу, чергування класів по школі, контроль за пропусками уроків, роботу з учнями «групи ризику», співпраця з батьками учнів.
• Обрано і працюють батьківські комітети класів і школи;
• Застосовуються принципи педагогічного впливу: поваги до учня, розуміння і прийняття душевного стану дитини, розкриття мотивів скоєних вчинків, зацікавленість у долі вихованця, доброзичливе ставлення до вихованця, педагогічна підтримка вихованця;
• Використовуються прийоми роботи з учнями: прояв доброти й уваги, вираз заохочення дитини, авансування особистості, прощення, порука, організація успіху в навчанні, очікування кращих результатів, переконання, моральна підтримка і зміцнення віри у власні сили, пробудження гуманних почуттів, активізація потаємних почуттів вихованця, констатація вчинку,зовнішня опора на правильну поведінку, допомога психологічної служби школи.
Система виховної роботи школи складається на основі взаємодії школи, батьків і вчителів:
Циклограма роботи заступника директора з виховної роботи
Щоденно:
· Організація чергування по школі
· Щоденна робота з класними керівниками
· Щоденна робота з учнями, які входять до шкільного активу
· Щоденна робота з учнями, які потребують особливої уваги з боку педколективу
· Щоденна робота із самоосвіти та поповнення портфоліо новими методичними матеріалами
Щотижнево:
· Відвідування чотирьох уроків з метою вивчення виховної функції уроку
· Відвідування трьох позакласних заходів з метою вивчення їх організаційного рівня, творчої активності, виховного потенціалу
· Відвідування двох занять гуртків з метою вивчення їх організаційного рівня , творчої активності, виховного потенціалу
· Планування роботи на тиждень
· Консультації з класними керівниками з питань виховної роботи
· Консультації з соціальним педагогом, практичним психологом, педагогом – організатором по роботі з учнями, які потребують особливої уваги з боку педколективу
· Зустрічі з батьківським активом
· Участь в роботі органів учнівського самоврядування ( в дні їх роботи)
· Організація екскурсій
· Організація лінійок
· Контроль за організацією та проведенням загальношкільних виховних заходів
Щомісячно:
· Уточнення плану роботи на місяць
· Перевірка журналів гурткової роботи
· Організація генерального прибирання класних приміщень
· Контроль за участю школи в районних заходах
· Організація роботи батьківського всеобучу
Один раз на чверть:
· Участь у роботі районного семінару заступників директорів з виховної роботи
· Проведення ПМК класних керівників
· Аналіз роботи, корекція, уточнення плану виховної роботи
· Складання плану роботи на канікули та перевірка його виконання
· Консультації з класними керівниками за підсумками роботи в минулій чверті та планування роботи на нову чверть
· Контроль за веденням щоденників
· Контроль за веденням документації класними керівниками
· Контроль за веденням документації керівниками гуртків
· Контроль за веденням класних журналів
Один раз на рік:
· Складання соціального паспорта школи
· Складання карти вихованості учнів школи
· Узагальнення досвіду кращих класних керівників, членів педагогічного колектив, які беруть активну участь у виховному процесі
· Анкетування учнів за підсумками позакласної роботи
· Аналіз роботи за минулий рік
· Постановка задач на наступний навчальний рік
· Складання плану виховної роботи на рік
роблема виховної роботи, над якою працює педагогічний колектив школи: «Створення сприятливого виховного середовища для духовного збагачення учнів та формування життєвої компетентності майбутнього громадянина України»
ГРАФІК МІСЯЧНИКІВ, ПРОВЕДЕННЯ ПРЕДМЕТНИХ І ТЕМАТИЧНИХ ТИЖНІВ
ШКІЛЬНЕ МЕТОДИЧНЕ ОБ'ЄДНАННЯ КЛАСНИХ КЕРІВНИКІВ
1. Панчева Любов Петрівна – класний керівник 1 класу;
2. Мельник Віра Анатоліївна - класний керівник 2 класу;
3. Мартинюк Тетяна Михайлівна - класний керівник 3 класу;
4. Міханіва Любов Леонідівна - класний керівник 4 класу;
5. Турчук Ольга Олександрівна - класний керівник 5 класу;
6. Оріненко Людмила Миколаївна - класний керівник 6 класу;
7. Апухтіна Олена Дмитрівна - класний керівник 7 класу;
8. Скворцова Ніна Миколаївна - класний керівник 8 класу;
9. Федорова Світлана Володимирівна - класний керівник 9 класу;
10. Покотілова Наталя Олександрівна - класний керівник 10 класу;
11. Подорожнюк Ольга Олексіївна - класний керівник 11 класу.
ПРЕВЕНТИВНЕ ВИХОВАННЯ
Склад Ради профілактики правопорушень:
Ткач Надія Василівна – директор школи;
Нафікова Світлана Олександрівна – заступник директора з навчально-виховної роботи;
Шмельова Юлія Миколаївна – заступник директора з виховної роботи;
Подорожнюк Ольга Олексіївна – психолог.
Чинники, які необхідно враховувати під час виявлення професійних здібностей:
- по-перше, у юнацькому віці деякі професійно важливі якості перебувають у прихованому стані, тому що немає умов для їх прояву;
- другим чинником є недостатній рівень самосвідомості підлітка, нестійкість емоційного стану, неадекватна самооцінка;
- третій чинник — недолік життєвого досвіду (недостатні знання про світ професій і ринок праці, правила і можливі помилки під час вибору професії).
Знизити негативний вплив цих чинників можна тільки шляхом цілеспрямованого психолого-педагогічного супроводу професійного самовизначення, яке варто розпочинати ще в початковій школі, як це робиться в багатьох країнах.
Профорієнтація — це науково обґрунтована система соціально-економічних, психолого-педагогічних, медико-біологічних і виробничо-технічних заходів щодо надання молоді особистісно орієнтованої допомоги у виявленні й розвитку здібностей і схильностей, професійних і пізнавальних інтересів у виборі професії, а також формування потреби у праці й готовності працювати в умовах ринку, багатошаровості форм власності й діяльності. Вона реалізується в ході навчально-виховного процесу, позаурочної та позашкільної роботи з учнями.
Цілі профорієнтації:
- надання профорієнтаційної підтримки учням у процесі вибору профілю навчання та сфери майбутньої професійної діяльності;
- вироблення в школярів свідомого ставлення до праці, професійне самовизначення в умовах свободи вибору сфери діяльності відповідно до своїх можливостей, здібностей і з урахуванням вимог ринку праці.
Завдання профорієнтації:
- одержання несуперечливих відомостей щодо переваг, схильностей і можливостей учнів для розподілу їх за профілями навчання;
- забезпечення широкого діапазону варіативності профільного навчання за рахунок комплексних і нетрадиційних форм і методів, що застосовують на уроках та у виховній роботі елективних курсів;
- додаткова підтримка деяких груп школярів, щодо яких легко спрогнозувати труднощі у працевлаштуванні;
- вироблення гнучкої системи кооперації старшої школи з установами додаткової та професійної освіти, а також з підприємствами міста, регіону.
Складові діяльності із профорієнтації:
- розробка класних годин, рольових ігор;
- тренінгові заняття з учнями;
- елективні курси.
Основні форми профорієнтаційної діяльності:
- дискусії;
- тренінги;
- круглі столи;
- робота з батьками;
- робота з випускниками школи, студентами вищих навчальних закладів;
- виставки-перегляди;
- екскурсії.
Організація роботи припускає використання групових і індивідуальних форм роботи.
Аспекти системи профорієнтації:
- соціальний;
- економічний;
- психолого-педагогічний;
- медико-фізіологічний.
Соціальний аспект полягає у формуванні ціннісних орієнтацій молоді в професійному самовизначенні, де робиться акцент на вивченні вимог до кваліфікації працівника тієї або іншої сфери.
Економічний аспект — це процес керування вибором професії молоді відповідно до потреб суспільства та можливостей особистості (вивчення ринку праці).
Психологічний аспект полягає у вивченні структури особистості, формуванні професійної спрямованості (здатності до усвідомленого вибору); педагогічний - пов’язаний із формуванням суспільно значущих мотивів вибору професії та професійних інтересів.
Медико-фізіологічний аспект передбачає такі основні завдання, як розробка критеріїв професійного відбору відповідно до стану здоров’я, а також вимог, які висуває професія до особистості кандидата.
Враховуючи психологічні та вікові особливості школярів, можна виділити такі етапи профорієнтаційної роботи в школі:
1–4 класи: формування в молодших школярів ціннісного ставлення до праці, розуміння її ролі в житті людини й суспільства; розвиток інтересу до навчально-пізнавальної діяльності, заснованої на посильній практичній включеності в різні її види, у тому числі соціальну, трудову, ігрову, дослідницьку;
5–7 класи: розвиток у школярів особистісного змісту в набутті пізнавального досвіду й інтересу до професійної діяльності; формування уявлення про власні інтереси й можливості (формування образу «Я»); набуття первісного досвіду в різних сферах соціально-професійної практики: техніці, мистецтві, медицині, сільському господарстві, економіці й культурі. Цьому сприяє виконання учнями професійних спроб, які дозволяють їм співвіднести свої індивідуальні можливості з вимогами, що висуває професійна діяльність до людини;
8–9 класи: уточнення освітнього запиту під час факультативних занять та інших курсів на вибір; групове й індивідуальне консультування з метою виявлення та формування адекватного ухвалення рішення про вибір профілю навчання; формування освітнього запиту, що відповідає інтересам і здібностям, ціннісним орієнтирам;
10–11 класи: навчання дій із самопідготовки та саморозвитку; формування професійних якостей в обраному виді праці; корекція професійних планів, оцінювання готовності до обраної діяльності.
Розв’язання завдань профорієнтації здійснюється в різних видах діяльності учнів (пізнавальній, суспільно корисній, комунікативній, ігровій, продуктивній праці). Із цією метою щорічно складаються шкільні й міські плани роботи із профорієнтації. Цей напрям простежується в плані кожного класного керівника (розділ «Профорієнтація»).
Відповідальними за профорієнтаційну роботу в школах є заступники директорів з виховної роботі. Допомагають класним керівникам в організації цього блоку роботи також соціальні педагоги, психологи, викладачі-організатори, вчителі-предметники.
Однією зі складових системи профорієнтації є діагностика професійної спрямованості учнів 7–9 класів, яку проводять психологи, а за їхньої відсутності — класний керівник.
На підставі цих відомостей подальшу роботу з батьками й учнями проводять класні керівники.
Класний керівник, спираючись на концепцію, навчальну програму й план виховної роботи школи:
- складає для конкретного класу (групи) план педагогічної підтримки самовизначення учнів, який містить різноманітні форми, методи, засоби, що активізують пізнавальну, творчу активність школярів;
- організовує індивідуальні й групові профорієнтаційні бесіди, диспути, конференції;
- здійснює психолого-педагогічні спостереження за схильностями учнів (дані спостережень, анкет, тестів фіксуються в індивідуальній картці учня);
- допомагає школярам проектувати індивідуальну освітню траєкторію, моделювати варіанти профільного навчання та професійного становлення, здійснювати аналіз власних досягнень, складати власне портфоліо;
- організовує відвідування учнями днів відчинених дверей у вищих навчальних закладах і середніх професійних навчальних закладах;
- організовує тематичні й комплексні екскурсії учнів на підприємства;
- надає допомогу шкільному психологу в проведенні анкетування учнів та їхніх батьків з проблеми самовизначення;
- проводить батьківські збори з проблеми формування готовності учнів до профільного й професійного самовизначення;
- організовує зустрічі учнів з випускниками школи, які навчаються у вищих і середніх професійних навчальних закладах.
Учителі-предметники:
- сприяють розвитку пізнавального інтересу, творчої спрямованості особистості школярів, використовуючи різноманітні методи й засоби: проектну діяльність, ділові ігри, семінари, круглі столи, конференції, предметні тижні, олімпіади, факультативи, конкурси стінних газет, домашні твори тощо;
- забезпечують профорієнтаційну спрямованість уроків, формують в учнів загально-трудові, професійно важливі навички;
- сприяють формуванню в школярів адекватної самооцінки;
- проводять спостереження з виявлення схильностей і здібностей учнів;
- адаптують навчальні програми залежно від профілю класу, особливостей учнів.
Практичний психолог:
- вивчає професійні інтереси та схильності учнів;
- здійснює моніторинг готовності школярів до профільного й професійного самовизначення шляхом анкетування учнів та їхніх батьків;
- проводить тренінгові заняття із профорієнтації учнів;
- проводить бесіди, здійснює психологічну освіту батьків і педагогів;
- здійснює психологічні консультації з урахуванням вікових особливостей учнів;
- сприяє формуванню в школярів адекватної самооцінки;
- залучає батьків учнів до виступів перед учнями про професію, до роботи з керівництва гуртками;
- надає допомогу класному керівнику в аналізі й оцінці інтересів і схильностей учнів;
- створює базу даних із профдіагностики.
Медичний працівник:
- використовуючи різноманітні форми, методи та засоби, сприяє формуванню в школярів настанови на здоровий спосіб життя;
- проводить із учнями бесіди про зв’язок успішності професійної кар’єри й здоров’я людини;
- консультує щодо проблеми впливу стану здоров’я на професійну кар’єру;
- надає допомогу класному керівнику, шкільному психологу в аналізі діяльності учнів.
РОБОТА З БАТЬКАМИ
| № п/п | Прізвище, ім’я по батькові | Клас |
| 1. |
| 1 |
| 2. | 2 | |
| 3. | 3 | |
| 4. |
| 4 |
| 5. | 5 | |
| 6. |
| 6 |
| 7. |
| 7 |
| 8. |
| 8 |
| 9. |
| 9 |
| 10. |
| 10 |
| 11. |
| 11 |
1. Не марнуйте часу дитини. Створивши сприятливе середовище, можна підвищити коефіцієнт розумового розвитку малюка на 25-30 одиниць чи, навпаки, знизити його на 50-80 одиниць, якщо життя дитини нудне, одноманітне, безрадісне.
Тому не гайте часу. У ранньому дитинстві мозок найкраще сприймає нове, накопичує знання. Пізніше засвоїти їх набагато важче.
Пильнуйте, щоб дитина не стала «телеманом». Телевізор, відео, як злі чарівники, здатні вкрасти в неї години, дні, роки. За соціологічними даними, малюк перебуває перед блакитним екраном у середньому 50 годин на тиждень. Отож, на час вступу до школи він витратив на сидіння біля екрану часу більше, ніж студент коледжу на чотирирічне навчання.
Перегляд телепередач гальмує в дітей розвиток лівої півкулі головного мозку. А вона визначає розвиток мовлення. Отож, з часом можуть виникнути ускладнення при спілкуванні. Телепередачам слід протиставити заняття спортом, музикою, читанням, корисною домашньою працею тощо.
2. Привчайте дитину до праці.
Певною мірою ви можете запрограмувати життєвий успіх своїх дітей. Отож, подбайте, щоб вони без примусу набули трудових навичок, допоможіть заповнити їхнє життя цікавими й корисними справами, що вимагають певних зусиль на шляху до успіху. Хай вчаться долати труднощі, переконуються, що можуть впоратися з будь-якою справою.
Але все це має бути цікавою, захоплюючою грою, а не важкою необхідністю.
Не робить за дітей те, що вони можуть зробити самі.
Нехай все перепробують, нехай вчаться на власних помилках. Треба, щоб вони якнайчастіше брали участь у сімейних нарадах. Нехай якнайраніше привчаються робити щось для інших, зокрема те, що в них добре виходить.
Спілкуйтеся з дітьми ! якщо у важку хвилину ви опинитеся поруч як друг, дитина, можливо, довірить вам найпотаємніше і прислухається до ваших порад.
3. Навчіть дитину спілкуватися.
Є шість умов, за яких у дитини виробляються корисні навички :
- щира любов до батьків ( дає відчуття захищеності );
- приязне ставлення до навколишніх ( не лише до близьких та рідних );
- зовнішня привабливість ( одяг, манери );
- можливість спостерігати правильне соціальне спілкування
( поведінка батьків, учителів, ровесників );
- висока самооцінка, а звідси – впевненість у собі ;
- середній ( як мінімум ) запас слів, уміння підтримувати розмову.
4. Будьте вимогливими.
Діти із високою самооцінкою, почуттям власної гідності, вмінням робити щось краще за інших виховуються, як правило, у сім’ях, де до них ставлять високі вимоги : дотримуватися порядку в домі, організовувати своє дозвілля, гідно поводитися.
5. Навчіть дитину шанувати сім’ю.
Щоб виростити ніжних і люблячих дітей, оточіть їх піклуванням, ласкою з перших днів життя.
Гармонійне сімейне життя – це насамперед рівноправність у стосунках, відповідальність перед коханою людиною, бажання робити для неї добро, ніжність та взаємна повага.
1. Давайте дітям приклад хорошої поведінки. Ніколи не забувайте: вони вчаться, наслідуючи поведінку дорослих. У них відбивається вся організація життя сім'ї, працьовитість, духовне багатство і моральна чистота матері й батька. У кожній сім'ї є свої правила. Будьте послідовними у їх дотриманні. Діти можуть бути введені в оману, якщо одного дня правило виконується, а другого - відміняється.
2. Висувайте реальні вимоги. Запитуйте себе, чи відповідають вони віку дитини. Пояснюйте причину, чому потрібно їх дотримуватися, бо вимоги дорослих часто видаються дітям незрозумілими.
3. Дозвольте дітям брати участь у прийнятті рішень, особливо тих, які стосуються їх. Дослухайтеся до їхньої думки. Не сперечайтеся з дітьми про справи, які не мають великого значення. Дозволяйте їм зробити вибір: нехай самі вирішують, у що одягатися чи що їсти. Це допоможе запобігти виявам образи та непослуху з боку дитини. Вона не дорікатиме, що ви її постійно контролюєте.
4. Обирайте виховання без паска та крику. Покарання, а поготів несправедливі, не допомагають дитині виробити навички самоконтролю і поваги до себе та інших, провокують агресивність, озлобленість, жорстокість. Відчувши, що втрачаєте контроль над собою і можете накричати на дитину, образити, принизити чи вдарити її, залиште дитину на кілька хвилин, порахуйте до десяти й заспокойтеся. Прагніть до компромісу у спілкуванні зі старшими дітьми, а з меншими - використовуйте тактику переведення уваги. Якщо ви змушені сказати дитині щось неприємне, подумайте, яким чином ви сказали б це дорослому. Вибачайтеся, якщо вчинили неправильно по відношенню до дитини. Хваліть і заохочуйте її за добрі справи.
5. Не пропустіть випадків, коли батьки повинні втрутитись. Ось кілька з них:
- погіршення успішності дитини;
- різка зміна в поведінці - дитина погано спить, дратівлива;
- у сина або доньки з'являється апатія, якої ви не спостерігали, вони замикаються у собі. Якщо діти перестали розповідати про свої справи, значить, бояться поділитися з вами. Поспілкуйтесь з батьками їхніх друзів - можливо, вони підкажуть, у чому справа;
- ви помітили тривожні симптоми в сина чи доньки, характерні для тих, хто вживає наркотики: червоні очі, часті кровотечі з носа, погана координація рухів, зміни настрою, безпричинний сміх або плач. Зверніться з дитиною до шкільного психолога або лікаря. Не гайте часу. Інакше може трапитися біда.
Не так давно в наш словниковий запас міцно влилося модне слівце "креативний". Зазирнувши до Вікіпедії, знаходимо трактування цього слова. Креативність (від англ. Create - творити) - творчі здібності індивіда, що характеризуються готовністю до створення принципово нових ідей, що відхиляються від традиційних або прийнятих схем мислення і що входять в структуру обдарованості як незалежний фактора, а також здатність вирішувати проблеми, що виникають всередині статичних систем.
Згідно з А. Маслоу - це творча спрямованість, природжено властива всім, але втрачаємо більшістю під впливом середовища.
Тобто креативність - це здатність шукати абсолютно нові рішення і дивитися на світ незашорені свіжим поглядом. Фонтанувати ідеями і придумувати нові концепції. Зрозуміло, чому роботодавці так цінують креативність в співробітниках, охоче просуваючи їх службовими сходами і високо оцінюючи в усіх сенсах їхню працю.
Кожен з батьків мріє про успішність своєї дитини. І можна припустити, що якщо ми будемо розвивати у своїй дитині творче начало, то тим самим поспособствуем його подальшої успішності в житті. Як же це зробити? Для початку розглянемо найпоширеніші помилки, які роблять батьки, прагнучи розвинути в дитині творчі здібності.
Перша і найпоширеніша помилка - спроба діяти за шаблоном . У магазинах продається величезна кількість так званих "наборів для творчості", де дитині по готовому трафаретом пропонується створити виріб. Батьки охоче купують ці набори. Старанність, посидючість, здатність виконувати завдання - саме для цих цілей повинні служити ці товари, а зовсім не для розвитку творчого початку.
Чому? Ще раз звертаємося до Вікіпедії. Творчість як дух свободи людини; свобода як творчість духу людини; дух як свобода творчості людини. Основний критерій, який відрізняє творчість від виготовлення (виробництва) - унікальність його результату. Результат творчості неможливо прямо вивести з початкових умов.
Керуючись цим визначенням, легко здогадатися, що трафарети не мають ніякого відношення до дитячої творчості. Їх можна використовувати, безперечно, але зовсім для інших цілей і розвитку інших якостей (старанність, ретельність, здатність діяти за завданням - ці достоїнства в школі обов'язково стануть у нагоді малюку!).
Друга поширена помилка - наші заборони на спроби малюка творити . Ми боїмося брудного одягу, брудного підлоги, стін, зайвої прання і прибирання. Найлегший спосіб уникнути зайвого клопоту - зробити своїй майстерні ванну кімнату. Тому що обмеження у просторі зашкодять дитині отримати справжнє задоволення від малювання, ліплення і т.д.
Третя помилка - наша боязкість активно включитися в процес . Але ж для дітей саме батьки є прикладом для наслідування! Не бійтеся пробувати. Цінителем буде ваш малюк, а він просто не зможе критично ставитися до ваших творів.
Як же розвинути в дитині творче начало? По-перше, потурати його фантазіям . Він розповідає, що у нього в кутку живуть маленькі гномики, і просить вас допомогти йому їх погодувати? Не варто звинувачувати його у брехні, зневажливо кажучи: "Ну що ти вигадуєш!". Нехай гномики живуть, вони вам не заважають. Це не брехня, це гра, казка.
активно включається в процес. Разом побудуйте будиночок для гномів, придумайте їм імена, зшийте одяг, придумайте цілу історію. Ви не помітите, як самі захопитеся, і казка буде обростати все новими й новими подробицями. Ваш малюк буде щасливий, а ви зарядитесь гарною, позитивною енергією.
Творіть разом з малям . Візьміть до рук шматок пластиліну. Уявіть. Що всередині пластиліну живе ... наприклад, прекрасний лебідь. Вам треба його звільнити. Розкажіть це вашій дитині. Він буде заворожено стежити за тим, як під вашими пальцями зі звичайного бруска вимальовуються контури прекрасної птиці. Нехай це буде кострубато, нехай ви ніколи не ліпили, але в очах сина чи доньки ви побачите безмірний захоплення, а себе знайдете на тому, що весь тягар минулого дня кудись зникають і стають примарно-далекими.
Малюйте разом . Малюйте чим завгодно - пальцями, кистю, валиком, губками. Не замислювався якусь композицію, просто викидайте свої емоції на папір. Дитина піде ваш приклад. Ніколи не вимагайте від малюка малювання за заданою схемою. Відомі дитячі психологи, що спеціалізуються з арт-терапії, стверджують, що до 10 років не можна навчати дітей техніці (мазка, ліплення і т.д.). Це зашкодить розвитку величезного творчого потенціалу, закладеного в нас при народженні.
Нехай малюк фонтанує ідеями, ваше завдання - не заважати йому. Допомогти. У дітей, на відміну від нас, свіжий погляд на речі. Будь-яку, саму непоказну детальку, вони можуть перетворити на чарівного персонажа. Нехай у вашому будинку постійно буде пластилін, фарби, старі журнали, з яких можна зробити колажі, кольоровий папір.
Дозвольте вашій дитині навчити вас, як треба, і тоді дитячу чарівну креативність і відсутність шаблонності він пронесе через все своє життя. А ви в майбутньому будете пишатися своїм талановитою дитиною.
